Голос Божий 1 частина

03.01.2013 00:07

АВТОР: Від сну прокинувшись рано-вранці

В проміннях ранньої зорі

Так неохоче йшли до праці,

Один за одним шахтарі.



Їм не хотілось посміхатись,

Бо ніби за якусь вину. -

Повинні знову опускатись

Вони в підземну глибину.



Та що поробиш. Вдома діти

Які ще зараз міцно сплять,

І їм так важко зрозуміти,

Як хліб щоденний добувать.



Коли Василь виходив з дому,

Чогось він раптом пригадав,

Як розбудив нечайно Рому,

І той такі слова сказав:



РОМА:Ти на роботу вже йдеш,тату,

Та серце томиться моє,

Тебе я хочу запитати

Скажи,чи Бог на світі є?



Вночі я сон цікавий бачив,

І неспокійно так мені,

Бо я не знаю,що він значить;

Я бачив ангела у сні.



Високо так в просторах неба

над нашим домом він летів,

І щось говорячи до тебе,

Тебе забрати він хотів.



Кружляв по небі,кликав довго,

Але догнати тебе не міг,

Бо ти чогось втікав від нього,

І на свою роботу біг.



Цей сон мене чогось турбує,

Бо крикнув він в кінці: «Молись!»…

Скажи,як Бога не існує,

То звідки ангели взялись?



ВАСИЛЬ:Тобі цей сон забути треба,

І ти турбуєшся дарма.

запам’ятай,- в просторах неба

ніяких ангелів нема.



І Бога також там немає,

Давно відомо це для нас,

Про це й дитина навіть знає…

А зараз,Рома,спати час.



АВТОР:Сказавши це,він вийшов з хати,

А зараз все це пригадав;



ВАСИЛЬ:Багато син мій хоче знати.



АВТОР:Так він про себе міркував.

Прийшовши,в шахту опустився,

І всі ці роздуми забув.

Та що це? Вася зупинився,

Вмить запах диму він почув.



Від нього Вася аж здригнувся,

Що означає це, - він знав,

І до товариша звернувся,

Й тривожним голосом сказав:



ВАСИЛЬ:Чи запах чуєш ти,Максиме?

Дим прибуває вже, - дивись,

Я чув,що від такого диму

Була аварія колись.



МАКСИМ:Немає часу міркувати,

Ти інструмент свій поклади,

І до начальника сказати

Про цю аварію іди.


АВТОР:Та раптом всюди потемніло,

І ще Максим не доказав,

Як зовсім близько загриміло,

І сильний вибух пролунав.



Так від навколишнього світу

Відгородила їх стіна,

Її не можна відвалити,

І звідти виходу нема.



Всі шахтарі кругом кричали,

З них кожний вибратись хотів…

Так під обломками лежали

Вони вже цілих вісім днів.



Здається все для тих скінчилось,

Смерть заглядала в очі вже,

А так ще жити їм хотілось,

Невже загинуть всі,невже?



ВАСИЛЬ:Якщо насправді Бог існує,

Він не залишить нас в Біді,

Бо Він людські молитви чує,

Давай молитися тоді.



Мій Рома сон цікавий бачив,

До нього ангел прилетів,

І взяти в небеса,неначе

Мене чогось він захотів.



А я втікав. Та він до мене

«Молися!» - сильно закричав,

Це про цей випадок,напевно

Бог через ангела сказав.



МАКСИМ:Цей сон ти вірно розумієш,

Тому й тремтить душа твоя.

Бо ти молитися не вмієш,

Так само точно,як і я.



ВАСИЛЬ:Я пригадав: колись з сім’єю,

Ми говорили кожний раз,

По черзі з мамою своєю

Молитву Божу «Отче наш»



Та мами вже давно немає,

А більш ніхто мене не вчив,

І я,нажаль,не пам’ятаю

З молитви навіть кілька слів.



МАКСИМ:Ти постарайся пригадати,

А ні,то разом,ми в цей час,

Як вмієм,будемо кричати,

Щоб нас Господь від смерті спас.



І якщо нас Господь почує,

Й душа врятується моя,

І Він життя мені дарує,-

Йому служити буду я.



АВТОР:Для них лишилось жити мало,

На дні цієї глибини,

Їм кисню вже не вистачало,

І страшно мучились вони.



В воді з’явилася потреба,

Час переходу наставав.

Та з недр землі,в простори неба,

Молитви стогін залунав.



ВАСИЛЬ:Спаси нас,Господи,благаєм,

Життя,як дар Твій,подаруй,

Ти бачиш,ми вже помираєм,

Почуй,благаємо,почуй!



АВТОР:Як вміли,так вони молились.

Їх віра сильною була,

І небо ніби нахилилось,

А звідти відповідь прийшла.



Терплячи в тілі страшні муки,

І як їх голос вже затих,

Вони почули з верху стуки,
 

Що наближалися до них.

А через хвилю промінь світла,

В очах вмираючих блищав,

Почута в небі їх молитва,

Це сам Господь їх врятував.



Їх по одному витягали,

А люди,ті,які прийшли,

Раділи й Бога прославляли,

Що ще живими їх знайшли.



Була чудова зустріч вдома,

Подяка Господу за все,

А більше всіх синочок Рома

Ісуса дякував за це.



РОМА:Ти справді,Господи,існуєш,

Тому й для мене сон послав,

Я знав,що тата Ти врятуєш,

Щоб він любов Твою впізнав.



АВТОР:Які це радісні хвилини!

Через Господню благодать,

Христа впізнали дві родини,

І стали Бога прославлять.

Нехай цей випадок послужить

Уроком добрим і для нас,

Бо і до тебе,любий друже,

Спаситель стукає не раз.



Про ці моменти й сам ти знаєш,

Не раз Господь тебе спасав,

Та дуже скоро ти забуваєш,

Коли тебе Він рятував.



А це все ніжний голос Божий.

Його ж відкинув ти,чого?

Та знай,замовкнути Він може,

Як не послухаєш Його.

До слів прислухайся Господніх,

І як до Нього ти прийдеш,

Душі своїй ти вже сьогодні

Спокій і прощення знайдеш.