Матері

02.01.2013 00:03

Заснуло небо, зорями укрилось.
Сіяє місяць ясно в небесах.
Хоч ніжне сонце так іти барилось,
воно тепер купається у снах.

Вже спить земля, втомилося напевно,
настало царство ночі навкруги
Та на колінaх мати у молитві ревно
у Бога просить для дітей снаги.

Мов пташка та, що пташеннят годує,
крізь біль, вогонь і воду перейде.
І лихо завжди вона серцем чує,
душі спокою в мить ту не знайде.

Пролиті сльози, ночі не доспанні
і у волоссі рання сивина.
Ці всі тривоги нам пока не знанні.
про це усе лиш відає вона.

Попросить в Бога для дитини долі,
аби Він дітей благословив.
Спливає час, іде кудись поволі
та сон ту неньку ніби залишив.

Не знає втому в серці лиш бажання
аби з Христом син йшов в життєву путь.
І так в молитві мама до світання.
А потім може і поспить чуть-чуть.

Давайте ми подякуємо Богу.
Подякуємо матері за все.
Важку в житті вона іде дорогу.
Вона не легкий хрест в житті несе.

Ніхто так щиро Бога не попросить
ніхто сльози криштальну не пролє
Таку любов в серцях ніхто не носить,
але на щастя матері в нас є.

Саме вона молитву в небеса несе.
Вона за нас і сльози проливає,
а ми і дякую не скажемо за все,
а час пливе і з ним усе минає.

Надалі буде тиша, зорі, ніч
і хмари десь ітимуть помаленьку,
але не в тому зовсім річ.
Не буде більше на колінах неньки ...