Ми із Господом
Ми із Господом йшли до Небесного краю...
Я Йому говорила: " Ісусе, незнаю -
Ця дорога мабуть є складна і нелегка,
І чатує повсюди на ній небезпека,
По дорозі такій я іще не ходила.
Щоб здолати її, де здобуду я сили?"
Та всміхався до мене Господь: " Не журись -
Йди за Мною і міцно за руку держись;
Не заглядуй вперід - це тобі не дано,
Все, що має прийти, те прийде всеодно;
Не дивися назад, бо минуле пройшло -
У морську даличінь наче камінь лягло;
Ти зі Мною живи у сьогоднішнім дні
І у всьому завжди довіряйся Мені;
Все, що мала донині, Мені передай
І надію на Мене лише покладай;
Не біжи уперед, відставати не раджу;
Скільки треба - дам сил і тебе допроваджу..."
Ми із Господом йшли до небесного Дому
Та заглянуть хотілося в даль невідому,
І уже малювала уява картини,
Але то були мрії - не стрілась я з ними.
А натомість приходило розчарування
Коли я не корилась Господнім бажанням.
І назад час від часу верталися очі,
У ті дні, що чорніш найчорнішої ночі,
І до вуха шептав тоді голос ворожий,
Що конкретно ось те, Бог простити не зможе.
І від сумнівів я приходила в упадок,
Бо не була слухняна Господнім порадам.
На роботі моменти такі наставали,
Забували, коли нам зарплату давали.
І заснуть не могла з-за боргів за квартиру.
Була паніка й відчай. Куди там до миру!
Все тому, що не жила сьогоднішнім днем,
Бо на завтра й сліду не було від проблем.
І коли щось тривожило душу мою,
То шукала я завжди подругу свою,
В хід пускаючи розум, чуття і язик
Ми, звичайно, разом заходили в тупик
Замість того, щоб в Господа ради просить.
Що порадить людина і що пояснить?
По клітинці Господь мене всю обновляв
А коли мій характер щось міцно тримав,
То щоб пальці розціпить в правиці моїй,
Серед тиші Господь посилав буревій
І з'являлось нове, коли буря влягла.
Що, впираючись, я й уявить не могла
Коли шлях мій проходив по місцевостях низьких,
Часто йшла до людей - до далеких і близьких
Та Господь їх немов би за вітром розвіяв,
Щоб на тіло я не покладала надію.
Ні на кого надіятись більш не могла,
І тому посоромлена в Нім не була.
А як бігла вперед з-під Господніх покровів,
То не раз розбивала коліна до крові,
І світилися тижнями ті синяки
Що отримала я від чужої руки
Коли знов хочу бігти - нехай заболить!
Мій Господь - моя скеля! Лиш Він захистить!
Якщо ж я від Ісуса мого відставала,
То в короткому часі уже засиналп,
І душа оберталась в стоячий ставок
І якби не Всесильний і Люблячий Бог,
То з ставка утворилась би трясовина
І, найперше, мій дух потягнула б до дна.
Моїх сил надто мало - і добре, що так
Бо коли повстає вал ворожих атак
Чи коли до вершини дороги підйом
Перемога - Ісуса і слава - Його!
І подяка Йому, коли знов спотикання
Не дають забувать, що лиш в Нім оправдання.
Ми із Господом йдем усе далі і вище...
Все навколо руїни, усе попелище
І чим ближче до цілі - коротшають строки,
Тим корисніші з практики взяті уроки.
Я тепер не кажу вже: " Ісусе, незнаю..."
Вірю - разом дійдем до Небесного краю!!!