Ми із Господом

15.11.2016 20:25

Ми із Господом йшли до Небесного краю... 
Я Йому говорила: " Ісусе, незнаю - 
Ця дорога мабуть є складна і нелегка, 
І чатує повсюди на ній небезпека, 
По дорозі такій я іще не ходила. 
Щоб здолати її, де здобуду я сили?" 

Та всміхався до мене Господь: " Не журись - 
Йди за Мною і міцно за руку держись; 
Не заглядуй вперід - це тобі не дано, 
Все, що має прийти, те прийде всеодно; 
Не дивися назад, бо минуле пройшло - 
У морську даличінь наче камінь лягло; 

Ти зі Мною живи у сьогоднішнім дні 
І у всьому завжди довіряйся Мені; 
Все, що мала донині, Мені передай 
І надію на Мене лише покладай; 
Не біжи уперед, відставати не раджу; 
Скільки треба - дам сил і тебе допроваджу..." 

Ми із Господом йшли до небесного Дому 
Та заглянуть хотілося в даль невідому, 
І уже малювала уява картини, 
Але то були мрії - не стрілась я з ними. 
А натомість приходило розчарування 
Коли я не корилась Господнім бажанням. 

І назад час від часу верталися очі, 
У ті дні, що чорніш найчорнішої ночі, 
І до вуха шептав тоді голос ворожий, 
Що конкретно ось те, Бог простити не зможе. 
І від сумнівів я приходила в упадок, 
Бо не була слухняна Господнім порадам. 

На роботі моменти такі наставали, 
Забували, коли нам зарплату давали. 
І заснуть не могла з-за боргів за квартиру. 
Була паніка й відчай. Куди там до миру! 
Все тому, що не жила сьогоднішнім днем, 
Бо на завтра й сліду не було від проблем. 

І коли щось тривожило душу мою, 
То шукала я завжди подругу свою, 
В хід пускаючи розум, чуття і язик 
Ми, звичайно, разом заходили в тупик 
Замість того, щоб в Господа ради просить. 
Що порадить людина і що пояснить? 

По клітинці Господь мене всю обновляв 
А коли мій характер щось міцно тримав, 
То щоб пальці розціпить в правиці моїй, 
Серед тиші Господь посилав буревій 
І з'являлось нове, коли буря влягла. 
Що, впираючись, я й уявить не могла 

Коли шлях мій проходив по місцевостях низьких, 
Часто йшла до людей - до далеких і близьких 
Та Господь їх немов би за вітром розвіяв, 
Щоб на тіло я не покладала надію. 
Ні на кого надіятись більш не могла, 
І тому посоромлена в Нім не була. 

А як бігла вперед з-під Господніх покровів, 
То не раз розбивала коліна до крові, 
І світилися тижнями ті синяки 
Що отримала я від чужої руки 
Коли знов хочу бігти - нехай заболить! 
Мій Господь - моя скеля! Лиш Він захистить! 

Якщо ж я від Ісуса мого відставала, 
То в короткому часі уже засиналп, 
І душа оберталась в стоячий ставок 
І якби не Всесильний і Люблячий Бог, 
То з ставка утворилась би трясовина 
І, найперше, мій дух потягнула б до дна. 

Моїх сил надто мало - і добре, що так 
Бо коли повстає вал ворожих атак 
Чи коли до вершини дороги підйом 
Перемога - Ісуса і слава - Його! 
І подяка Йому, коли знов спотикання 
Не дають забувать, що лиш в Нім оправдання. 

Ми із Господом йдем усе далі і вище... 
Все навколо руїни, усе попелище 
І чим ближче до цілі - коротшають строки, 
Тим корисніші з практики взяті уроки. 
Я тепер не кажу вже: " Ісусе, незнаю..." 
Вірю - разом дійдем до Небесного краю!!!