Різдвяна декламація

02.01.2013 23:50

АВТОР: Був переддень Різдва.Софійка та її братик Андрійко сиділи на великому плетеному килимі у вітальні,простягнувши ноги до каміна,в якому весело палали дрова.Вони з нетерпінням очікували,коли мама почне розповідати їм дивну історію про перше Різдво.Нарешті мама закінчила всі свої справи,взяла Біблію й сіла поруч з дітьми.Вона почала розповідати,як Бог послав Сина Свого на землю близько двох тисяч років тому,а потім прочитала з Біблії,як Ангел сповістив пастухам про народження Дитини,і як пастухи вирішили піти й подивитися на цю дивну Дитину.

У той вечір,Софійка та Андрійко ледь могли заснути.Забравшись у ліжко,Софійка тихенько покликала брата:

СОФІЙКА: Андрійку,ти спиш?

АНДРІЙ: Ні.

СОФІЙКА: Що ми одержимо на Різдво,як ти гадаєш?

АНДРІЙ: Мені,здається,те,що ми просили.

СОФІЙКА: Ми завжди просимо подарувати нам що-небудь на Різдво,правда? Знаєш,Андрійку,коли матуся розповідала нам,як народився Ісус: у бідних яслах,у Нього не було ні ліжечка,ані пелюшок,ані простиралець,я подумала от про що, - ми святкуємо народження Ісуса,але більше думаємо про себе,аніж про Нього.Коли до Нього приїхали мудреці,вони привезли Йому подарунки.А ми нічого не даємо Йому,й навіть не думаємо про Нього,а одержуємо подарунки самі.Хіба це справедливо?Мені навіть соромно за себе.Так не мусить бути.А ти як гадаєш,Андрійку?

АВТОР: Відповіді не Було,бо брат уже міцно спав.

Софійка лежала у темряві,але їй не було страшно.За вікном вона бачила багато-багато зірок на небі.Всі вони яскраво світили,але одна зірка була яскравіша і краща за інші.Вона світила так яскраво,що від неї йшла сріблиста стежинка прямо до її вікна.Це була така чудова яскрава стежка,що Софійці захотілося пробігтися по ній.Але,звичайно,вона не могла цього зробити,бо вже давно мусила спати.Завтра Різдво!Із думкою про сріблисту стежинку від зірки Софійка заснула.

Навколо все було чудовим.Серед цього сріблистого оточення Софійка йшла сріблистою стежкою,куди вела її зірка.Вона пройшла мимо будинку,мимо пошти,школи,в якій вони з братом вчилися.Дедалі далі і далі,тільки вперед вела її зірка.Ось вона вже за містом,далі і далі,і нарешті вони опинилися в пустині.Вона простиралася на багато кілометрів навколо.Софійка йшла між сріблястими піщаними дюнами.Вона не знала,скільки минуло часу і як далеко вона зайшла.Раптом дівчинка побачила кілька людей на верблюдах.Вони їхали їй назустріч.Передній наїзник,порівнявшись з нею,запропонував сісти на верблюда,щоб підвезти її.Софійка згадала,як мама не дозволяла їй спілкуватися з незнайомими людьми,але ці здавалися їй серйозними і добрими.До того ж вона давно мріяла поїздити на верблюді.Не встигнувши опам'ятатися,дівчинка опинилася сидячою між двома сріблистими горбами на першому верблюді.Усі продовжували шлях піщаною пустелею.

СОФІЙКА: Куди ви їдете?

1МУДРЕЦЬ: Ми вирушили на пошуки Царя,про Якого нам повідала ця нова яскрава зірка,що з'явилася на небі.

СОФІЙКА: Царя? Правда? Де Він мешкає?

2МУДРЕЦЬ: Ми не знаємо.Але на нашій батьківщині,на Сході,ми побачили нову велику зірку,що сказала нам про Народженного Царя.І ми їдемо,щоб поклонитися Йому.

СОФІЙКА: Я теж побачу Його?

3МУДРЕЦЬ: Мабуть.Це залежить від …..

СОФІЙКА: Від чого?

2МУДРЕЦЬ: Від тебе,тільки від тебе…

АВТОР: Вона хотіла ще щось спитати,однак чоловік виглядав таким серйозним і замисленим.Їй не хотілося турбувати його.Але тут Софійка помітила,що в нього і в решти були прив'зані якісь мішечки,і не витримавши,вона несміливо запитала про їх призначення.

1МУДРЕЦЬ: Подарунки для Царя.У мене золото,а в інших ладан і смирна.

СОФІЙКА: А без подарунків не можна побачити Царя?

1МУДРЕЦЬ: Ймовірно можна,але я б не хотів прийти до Нього голіруч,а ти?

СОФІЙКА: Тоді мені краще зійти й не їхати далі.Адже в мене немає ніякого подарунка.

3МУДРЕЦЬ: Як хочеш.Але знаєш,ти могла б знайти подарунок.

СОФІЙКА: Правда? Де? Ви почекаєте мене,поки я знайду?

2 МУДРЕЦЬ: Ні.Ми не можемо чекати.Ми мусимо їхати далі.

СОФІЙКА: Але ви можете сказати,де мені шукати подарунок для Царя?

2МУДРЕЦЬ: Ні,цього я теж не можу сказати.Кожен має знайти свій подарунок сам.

СОФІЙКА: Добре.Тоді я зійду і буду шукати.

АВТОР: Допомагаючи дівчинці зійти з верблюда,мудрець ласкаво вимовив:

1МУДРЕЦЬ: Немає нічого дорожче,ніж любов дитячого серця.

АВТОР: Інший мудрець,проїзжаючи повз дівчинку,нахилився до нуї з верблюда й шепнув:

2МУДРЕЦЬ: Немає нічого більш щирого,ніж дитяча молитва.

АВТОР: І теж поїхав далі.Третій мудрець довго дивився на неї.

3МУДРЕЦЬ: Мій подарунок – смирна – дуже цінний подарунок.Але немає нічого більш цінного,ніж слухняність.

АВТОР: Посміхнувшись їй наостанок,він поїхав разом з іншими.Софійка залишилася сама в мовчазній пустелі під зоряним небом і думала,думала,думала... Їй дуже хотілося знайти подарунок для Царя,але що мали на увазі мудреці?

СОФІЙКА: Любов дитячого серця… Щира дитяча молитва… Цінність слухняності… Дорожче…щиріше…цінніше… Може мудреці хотіли сказати,що це все – подарунки? Може,мені усе-таки можна поїхати з ними?Але мудреці вже зникли з очей.І срібна стежина зникла! А без цього,як знайти Царя?

АВТОР: Софійка хотіла бачити свою матусю.Мудрець сказав їй про слухняність,а вона пішла з дому,не сказавши нічого мамі.Дівчинка повернулася й рушила повільно додому.

СОФІЙКА: Мабуть,вони вже далеко.Невже я їх більше ніколи не побачу?Я так хотіла знайти подарунок для Царя,піти з ними й віднести свій подарунок для ього.Але тепер я ніколи не побачу Його!

АВТОР: Раптом вона відчула,начебто хтось на неї дивиться.Піднявши голову,сподіваючись побачити,що мудреці повернулися.Замість них вона побачила Лице,ктре не було схоже на інші обличчя.Воно було мудріше,ніжніше,ніж обличчя будь-якої людини.Софійка відразу впізнала Його.Це було Лице її кращого Друга,Господа Ісуса!

СОФІЙКА: Це – Ти!!! Щасливого дня народження!

МАМА: Ти хочеш сказати – щасливого Різдва!

АВТОР: Вимовив інший,дуже знайомий голос.Софійка повільно відкрила очі.Не було пустелі,не було зоряного неба.Вона була в своєму ліжку,а поруч стояла мама.

СОФІЙКА: Де вони? Де мудреці?

АНДРІЙ: Мудреці? Ти що,спиш? Сьогодні Різдво,і я хочу побачити свої подарунки.Прокинься,соню!

СОФІЙКА: Матусю,а якщо я знову засну,Він повернеться?Мудреці шукали Його,везли Йому подарунки.Але я не могла з ними поїхати,бо в мене не було ніякого подарунка.Але я бачила Його!

МАМА:Може,ти розкажеш нам,люба,що ти бачила увісні?

АВТОР: Коли Софійка розповідала,Андрійко так зацікавився сріблистою стежинкою й тим,що сестричка їхала в пустелі на верблюді з мудрецями,що забув про різдвяні подарунки,які його очікували.

СОФІЙКА: Але я прокинулася раніше,перш ніж встигла запитати Його про мудреців і пояснити мені,що вони мали на увазі.Матусю,ти знаєш,що вони хотіли сказати?

МАМА: Софійко,ти відкрила своє серце Ісусові,ти запросила Його у своє життя,ти сказала,що Він твій найкращий Друг! Дорожче від золота,яке мудреці несли в подарунок для Царя – є любов твого серця.Віддати Йому любов свого серця означає віддати Йому своє життя.Це значить – віддати Йому свої очі,щоб бачити те,що Він хоче,щоб ти бачила; віддати Йому свій слух,щоб чути те,що Він хоче,щоб ти чула; віддати Йому свої руки,щоб робити те,що Він хоче,щоб ти робила. Кращим від ладану подарунком для Ісуса може стати твоя щира дитяча молитва. Що є краще від щирої розмови друзів? Ісус – твій найкращий Друг,тому завжди,в своїй дитячій молитві,розмовляй з Ним. Подарувати Ісусу Христу слухняність – це означає виконувати те,що Він хоче,щоб ти виконувала. А дізнатися,що Йому приємне і що Ісус любить,ти можеш з Божого Слова – Біблії. Слухати своїх батьків,вчителів,вихователів,старших означає слухати Самого Божого Сина Ісуса Христа. Твоя слухняність стане цінним подарунком.Ось що хотіли сказати мудреці.

СОФІЙКА: Мамо,отже я могла разом з мудрецями принести свої подарунки для Ісуса,але не принесла.Чому ж так сталося? Я не зможу Йому нічого подарувати! Ну чому так,мамо? Адже мені так хотілося,щоб Ісусу було приємно на день народження!

МАМА: Не плач,Софійко.Ти можеш і сьогодні,і кожного дня радувати Господа.Ти можеш подарувати Ісусу любов дитячого серця,щиру дитячу молитву і слухняність.

АВТОР: Дітки,кожного року на Різдво ви отримуєте подарунки.Бог подарував Свого Сина Ісуса Христа,як найдорожчий подарунок для всіх нас,щоб ми мали спасіння.А які подарунки Божий Син одержує від вас? Що ви подаруєте Ісусу?