Соловей і натовп (притча)

09.01.2013 00:24

Соловейко на паркані
Спів доносив — гарні дані.
Голос дав йому Господь,
Хочеш слухати — підходь.

В жанрах різних він митець,
Багатьох пісень творець.
Всі тональності бере,
До-мажор, і мі, і ре.

Слухачів вже назбиралось,
П’ять десятків показалось.
Наш герой співа потужно,
Звірі повсідались дружно.

«Ква, ква, ква, це не годиться —
Ти бездарна сіра птиця, —
Жаба зліва обізвалась,
На пташину ображалась. —

Нам кларнета би почути,
Там потрібно вміло дути!»
Соловей кларнет достав,
До, ре, мі, сі, ля заграв.

«О жахи, які музики,
На, візьми ось черевики —
Це платня буде тобі,
Лиш заграй нам на трубі».

Дика качка обізвалась,
Диригентом показалась.
Соловей трубу знайшов,
Гопачок швидкий пішов.

В натовпі почувся крик,
Обізвався птах кулик:
«Дайте кислий помідор,
Рознесу я цей фольклор!

От діяльність влаштували,
Нерви всі мої забрали.
Геть трубу з очей візьміть,
І подалі віднесіть!

Гарний звук є у трембіти,
Інструмент цей для еліти.
Хочу чути я його,
Звуки ті — то суть всього...»

Соловей тут зрозумів,
Що від Бога в нього спів.
Ним служити і потрібно,
Без речей, що зайві, плідно.

Всім однак не догодиш,
Головне, що ти не спиш.
Під звірят не прогинайся,
Творчим будь і не здавайся!