Відкрита книга

09.01.2013 00:13

Подібні події траплялись не раз у житті,
І знаю, що матимуть місце у нас в майбутті.
Але про останню історію вам розповім.
Можливо, це буде як приклад смиренним усім.

На групі домашній в той вечір зимовий зібрались,
Молились, піднятися в небо разом намагались.
Читали, співали про Бога змістовних пісень,
Ділились прожитим, чудовий та гарний був день.

Оглянув довкола знайомих, усіх майже знав.
Втім Бога побачить, відчути всім серцем бажав.
Обличчя одне... Незвичним здалося мені,
В спокійних очах Ісуса побачив в сестрі.

Обличчя відкритим здалося, мов книга цікава.
Із змістом глибоким, відверта, ніяк не лукава.
І так захотілось про зміст тої книги дізнатись,
В сторінки, роками написані, пильно вчитатись.

Детальніше глянув, здалося, що книгу розкрив,
Неначе у казці ту душу так просто відкрив.
В мовчанні, смирінні характер небесний впізнав.
І зміст послідовно читати про себе почав:

«Народження. Юність. Свій шлях. Із небес покаяння.
Молитва. Вся внутрішність нова. Христові бажання.
Падіння. Страждання. І знову підйом на вершину...»
Чимало ще пунктів читав про знайому людину.

Про переживання та труднощі став я читати,
Попробую коротко вам у словах описати.
Псевдонім сестрі тій для рими візьму — Мовчазна,
Покірність в характері — цим унікальна вона.

Дізнався про шлях той, що зветься Стежина вузька,
Нога Мовчазної не раз і не два тут була.
В пустелі далекій, де бурі невір’я з’являлись,
І збити з Вузької Стежини весь час намагались.

Бувало додолу великі спокуси схиляли,
Та милістю Бога ви знову на ноги вставали.
Також прочитав я, що люди над вами знущались,
До влади з приниженням часто всі горді вдавались.

Вдалося пройти, та не мати у серці образи,
Як добре звільнитись від гордості, болю, прокази.
Набути характер, що мир із собою приносить,
І сутність слуги, що у Бога працює, доносить.

Життя — річ не легка. Та варто за святість триматись,
Коли дуже важко — Господь допоможе піднятись.
Так вдячний сестрі Мовчазній, що цікаве відкрила,
Історію дивну, на мить в своє серце впустила...

Є час, у який нам належить сидіти й мовчати,
Є час, у який нам належить щось цінне сказати.
У вечір зимовий, ви все розповіли без слів,
І розповідь цю записати у римі зумів.

Побачене є актуальне для нас, молодих,
Це благо, що можемо брати ми приклад з живих.
Від серця усього подяку велику прийміть,
Надалі в смирінні цим даром для ближніх служіть.