Багаж
Тема: свобода від гріха, довіра, посвята життя Богу.
Місця Біблії: Мт. 11:28,29; 16:24-25.
Діючі лиця: Нічого, Гнів, Заздрість, Страх, Носильщик.
Аксесуари: пустий чемодан, велика сумка на якій написано “Гнів”, декілька сумок і кульків, на одному з них напис “Заздрість”, тачка для вантажу, стопка бумаг.
Хід.
(Зал очікування на вокзалі. На передньому плані стоїть Нічого з великим чемоданом, вивчаючи розклад поїздів. На сцені з являється Гнів, який несе під мишкою кіпу бумаг і з великим трудом волочить за собою велику сумку. Він зупиняється спиною до Нічого. Нічого дивиться на часи. Раптом вона хватає чемодан і збирається йти, але натикається на Гнів, збиває його з ніг. Всі папери розсипаються на полу.)
Нічого: Ой пробачте будь-ласка.
Гнів: Дівчино, в вас що очей нема?
Нічого: Вибачте. Я просто задумалась(намагається зібрати папери)
Гнів: Ну-ну задумалась. Класно! (дивиться на папери) Який бардак! Між іншим я запізнююсь на поїзд!
Нічого: Я ж сказала: вибачте! (намагається підсунути сумку Гніву)
Гнів: Не чіпайте її! Я сам!
Нічого: Да я б і не змогла її підсунути. Вона така важка! Що ви там носите? Напевно цегли, а то й гантелі...
Гнів: Дуже смішно! Сценки тут ставите! А чи може вам не хватає аудиторії? Сюди, всі сюди!!! (робить вид, що скликає народ)
Нічого: Та ну мене не цікавить що в вас там в сумці!
Гнів: Ну да, вас хіба щось цікавить, крім вашої особи? Якщо ви вже так хочете знати, що в мене там в сумці, то я скажу вам. Тут в мене великий запас чистого, концентрованого...гніву!
Нічого: Що ви сказали? Гніву?
Гнів: Ви що, недочуваєте? Гніву! Просто злості!
Нічого: І на кого ж ви злитесь?
Гнів: Да на кого я тільки не злюсь! На друзів. На родичів. На обставини. На таких дурочок, як ви... Не ображайтесь будь-ласка.
Нічого: Нічого страшного.
Гнів: Відкритий гнів. Скритий гнів. Виправданий гнів. Невиправданий гнів. Потайний гнів. Фатальний гнів! І все це в моїй маленькій сумочці.
Нічого: А вам не здається що вона важкувата?
Гнів: Важкувата? Та вона прямо, як з свинцю вилита.
Нічого: А чому ви її тоді носите?
Гнів: А чи не забагато питань ви задаєте? В нас шо, контрольна робота? Ах пробачте, я забув ручку і зошит!
Нічого: (повертається щоб іти) Та ну, з вами нема чого говорити.
Гнів: Я ношу її тому, що в ній моє життя, ясно? Тепер твоя душенька довольна? А скажіть мені будь-ласка, що в вашому чемодані?
Нічого: Нічого.
Гнів: Як це нічого? Я ж сказав що в моїй сумці!
Нічого: Я вам серйозно кажу, там нічого нема.
Гнів: Та ну! Повинно там хоча б щось бути.!
(До них підходить Заздрість. В неї в руках декілька сумок і кульків.)
Заздрість: Вибачте, будь-ласка, ви не підкажете... Ого! Ну й в вас і сумочка! Така красуня!
Гнів: Не трогайте мою сумку.
Заздрість: Та просто сказала, шо вона мені подобається. Хіба не можна помилуватись?
Гнів: Ось і милуйтесь на відстані трьох метрів.
Заздрість: Давай поміняємося.
Гнів: Поміняємось? На шо? На ваші кульки?
Заздрість: Ага.
Гнів: Та нізащо! Буду я мінятись з якоюсь незнайомкою. Я навіть не знаю шо в вас там в середині.
Заздрість: Да так, дрібниці різні...носовий платок, гребішок, заздрість...
Нічого: В вас в сумці заздрість?
Заздрість: Ну да. І ше пару речей, які я придбала по дорозі. Мені завжди хочеться придбати те, чого в мене немає. Часто я міняюся речами з іншими людьми, але потім про це жалкую, бо на них мої речі виглядають набагато краще.
Нічого: А чи вам не надоїдає?
Заздрість: А ще й як надоїдає!
Нічого: Ну так чого ви це робите?
Заздрість: Напевно така я людина... А в вас шо в чемодані? (звертається до Нічого)
Гнів: Вона відмовляється відповідати на це питання. я вже питав.
Заздрість: Шо? Відмовляюсь відповідати? (ніби не розчула)
Гнів: Шо? Шо? Глухих повезли! Я вже питав шо в неї в сумці, але вона каже шо нічого.
Заздрість: Нічого?
Гнів: Так, так, так. І це після того, як я їй душу відкриваю і розповідаю шо в мене в сумці.
Заздрість: А шо в вас сумці?
Нічого: Злість.
Гнів: А вам яке діло?
Заздрість: Злість? А де ви взяли злість?
Гнів: Чудово! Давайте обявимо це по радіо: в мене в сумці злість! Ура!
Заздрість: Все життя мріяла як слід розізлитись. Це напевно досить такі класне почуття. Подаруйте мені чуть-чуть злості!
Гнів: І не просіть!
Заздрість: Ну трішечки.
Гнів: Я ж сказав – ні.
Заздрість: Не жадні чайте.
Гнів: Я не жаднічаю, я злюсь! З Жадіною я вже спілкувався, коли стояв в черзі за квитками.
Заздрість: У вас квитки? Давайте поміняємося!
(Заходить носильник з тачкою )
Носільщик: Добрий день! В нас на вокзалі безкоштовно розвозять багаж. Підвести вам ваші речі?
Гнів: Мої речі? Ви шо, крейзі?
Носильщик: Ви впевнені? А по-моєму у вас важка сумка. Давайте підвезу!
Гнів: “Давайте підвезу... Давайте підвезу” А давайте я вас по стіні розмажу. Я вже сказав шо не треба мені ваші послугі. Всього доброго.
(гнів уходить)
Носильщик: Добре, а ви дівчино. Бачу шо в вас теж не мало речей. давайте підвезу, це – безкоштовно.
Заздрість: Ні в якому разі! Не чіпайте мої речі! Там всі мої цінності! Я не подумаю їх довіряти незнайомцю!
(Заздрість уходить)
Нічого: Ви коли небудь бачили таких дивних людей?
Носильщик: Шо ви маєте на увазі?
Нічого: Ну вони таскають за собою: злість, заздрість... Бачили того хлопчину? Він ледь-ледь міг відірвати від землі свою сумку зі злістью! Я б на їхньому місці захотіла викинути цей багаж. Ви ж запропонували їм забрати їхні сумки. Така чудова нагода! Дивно це все...
Носильщик: Можливо не так і дивно, як ви думаєте. Я таке бачу кожен день.
Нічого: Да? Як ви думаєте, чого вои так поводяться?
Носильщик: Є в мене деякі версії. Просто те, що в їхньому багажу – це все, шо є в їхньому житті. Розумієте, люди повинні чимось заповнити своє життя,- як правило їм всерівно чим. Всякі переживання, обурення, спогади... Вони волочать всю єрунду за собою обурюючись і нарікаючи, просто щоб не ходити з пустими руками. і нізащо нікому не віддадуть. Я бачу таких людей кожен день. Їх навіть не цікавить наша програма обміну.
Нічого: А це ше шо за програма обміну?
Носильщик: Програма обміну? Як бачите, в нас все для зручності пасажирів. Якщо ваші речі вам не подобаються, або не потрібні – ми готові вам їх замінити. Ми готові обміняти ваші депресії на радість, сумнів на віру, а ненависть не любов.
Нічого: Це ж класно! Я перший раз чую про таку програму.
Носильщик: Ви знаєте, крім нас таку програму ніхто не проводить.
Нічого: А скільки це коштує?
Носильщик: Безкоштовно.
Нічого: Безкоштовно? Класно! Шкода, що мені нічого міняти.
Носильщик: А шо в вас в чемодані?
Нічого: Нічого.
Носильщик: Як нічого?
Нічого: А ось так...
(Нічого відкриває чемодан – там пусто)
Нічого: ...абсолютно нічого. Там пусто. Там ніколи нічого не було.
Носильщик: Так чому ви з собою носите?
Нічого: Не знаю... Думаю тому, що так мені нічого втрачати. Зараз ви напевно думаєте що я дивна, да?
Носильщик: Знаєте я вам з радістю обміняю нічого но щось. Що ви на це скажете?
Нічого: Звичайно я згідна.
Носильщик: Ось і чудово. Тоді поставте чемодан на тачку і ми прямо зараз проведемо обмін.
Нічого: Оце так класно!
(Нічого з радістю ставить свій чемодан на тачку. Але, як тільки вона захотіла відпустити ручку, у неї з’являються сумніви. Вона дивиться на носільщіка, а потім на чемодан. Вона знову знімає його з тачки.)
Нічого: Знаєте шо? Я... Я напевно поки що не буду здавати вам свій чемодан... Але все одно дякую. Я думаю, програма обміну – це супер, просто... просто...
Носильщик: Просто у вас ніколи нічого не було?
Нічого: Саме так...
Носильщик: Ладно. Справа ваша. Коли вам набридне двома руками триматися за нічого, звертайтеся до нас. Буду радий вам допомогти. Щасливої дороги!
(Носильщик уходить. Нічого залишається сама.)