Про мужа віри

09.01.2013 00:41

Присвячується Дмитру, брату що мешкає у Вінниці по вулиці Лялі Ратушної. Божому служителю, який витримав усі удари долі і залишився вірний небесному покликанню.

Боже, шляхи що даруєш нам — диво!
Мудро ведеш кожний день. Справедливо
Різні обставини нам посилаєш,
Віру небесну святу оживляєш.

Брат, що насичений днями вже був,
Муж, що страждання на ділі відчув,
Якось прожитим життям поділився,
Хоч був сліпий, але серцем дивився.

Ще у дитинстві він втратив свій зір.
О, це нелегко, слухач мій, повір.
Втім, Адонай і на це мав свій план,
Бачив Всевишній і біль той, і стан.

Богу брат серце невдовзі віддав,
Хоч із хрестом, але ввись прямував.
Скарб найдорожчий у Бога знайшов:
Юний Дмитро до Сіону пішов.

Вірою жив, на Творця покладався,
Хоч був сліпим, та ніяк не здавався:
«Пастир — Господь, все Йому віддаю.
Він — забезпечення. Так от живу».

І на роботі так вміло справлявся,
Що й пан начальник цьому дивувався.
Хист до усього отримав від Бога —
Дивна була для Дмитра допомога.

Проти диявола був він у битві,
Та перемогу з небес у молитві
Бог милосердний не раз посилав,
Міцно надію на Бога поклав.

Влада радянська свій меч підіймала,
Віру, надію зламати бажала.
Часто наклепи Дмитру вслід кидали,
Методи різні завжди підбирали.

Лекції партії успіх не мали,
Лектори підступом знищить бажали.
Та не вдалось, бо ж об’явлення мав —
Дар знання Слова Господь дарував.

Хоч і не мав змогу Слово читати,
В пам’яті здатний все був зберігати.
Бог розуміння втім істинне дав:
Розділи Біблії брат цитував.

Що ж, атеїзм свій відбиток поклав:
Біль та неправду не раз брат пізнав.
Та не вдалося зламати Дмитра,
Розпад Союзу — закінчилась гра.

Божий народ атеїзм пережив,
Двері свободи Бог людям відкрив.
Скільки подібних, таких як Дмитро?
Тисячі слуг переплавку пройшло.

Друзі, це приклад Христової віри,
Мали б ми святість і велич без міри
В Церкві сьогодні також потрудилась,
Хвиля пробудження знову з’явилась.

Гори гріха нам підвладні були б,
Діюче словом у світ понесли б.
Є нам до Кого свій зір направляти,
Божих дарів церкві цій ревнувати...

Вчора, сьогодні, навіки незмінний,
Намір Ісуса благий та безцінний.
Серце звільнити — суть Божа мета,
Друже, віддай ти його для Христа.